За кадром «Забутої мелодії для флейти»: Чому близькі Леоніда Філатова вважали, що цією роллю він накликав біду

18 листопада відомому режисеру Ельдару Рязанову виповнилося б 92 роки, але 4 роки тому він пішов з життя. Його кінороботи відомі всім – вони давно стали класикою радянського кінематографа. Але жодна з них не мала такого ж гучного успіху, як «Іронія долі», «Службовий роман» і «Вокзал для двох». А між тим фільм «Забута мелодія для флейти» міг стати останнім для Рязанова, адже зйомки були для нього справжнім випробуванням. Як, втім, і для актора Леоніда Філатова. Його мати називала цю роль фатальною…

Леонід Філатов і Тетяна Догілєва у фільмі *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: filmpro.ru
П’єсу «Аморальна історія» Ельдар Рязанов і Еміль Брагінський написали ще в 1976 р., але в ті роки її не погодився ставити ні один театр – сатира на радянських чиновників здавалася надто гострою. Тоді ж Рязанов написав слова до пісні, яка пізніше увійшла в фільм і починалася з таких рядків: «Ми не оремо, не сіємо, не будуємо. Ми пишаємося суспільним ладом. Ми паперові важливі люди. Ми і були, і є ми, і будемо». Тільки в епоху перебудови режисеру дозволили екранізувати цю п’єсу.

Леонід Філатов у фільмі *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: kino-teatr.ru
У головній ролі Рязанов спочатку бачив тільки Леоніда Філатова, але на той момент він був зайнятий на зйомках іншого фільму. Режисер погодився чекати стільки, скільки буде потрібно. Сам Філатов теж був у цьому зацікавлений – він загорівся ідеєю зіграти роль чиновника від мистецтва, адже повністю поділяв ставлення Рязанова до бюрократам. «Я б, чесно кажучи, висилав бюрократів в спеціальні резервації – нехай недалеко від міст, нехай з сім’ями, щоб вони там займалися суспільно корисною працею. Саме корисним…», – говорив актор в одному з інтерв’ю того періоду.

Кадр з фільму *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: portal-kultura.ru
Щоб не втрачати час в очікуванні Філатова, режисер вирішив почати зі зйомок натури. Один з епізодів знімали в Казахстані, в горах, і Рязанову кожен день разом зі знімальною групою потрібно було підніматися на велику висоту. Різкі перепади атмосферного тиску і здорові люди переносять погано, а для слабкого здоров’я режисера це виявилося фатальним. В результаті у нього стався мікроінсульт, з-за якого Рязанов оглух на одне вухо – атрофувався вушної нерв. Його поклали в лікарню і категорично заборонили будь-які фізичні навантаження. Але відмовлятися від задуманого було не в його характері.

Ельдар Рязанов на зйомках фільму *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: kino-teatr.ru
Коли Філатов нарешті звільнився, Рязанов вирішив не втрачати часу і приступити до зйомок. Правда, на той момент він ще перебував у лікарні. Режисер розповідав: «Особливість першого місяця зйомок полягала в тому, що я лежав у лікарні. Поміщався я там в тримісній палаті. З двох моїх сусідів по палаті один після важкої операції весь час ночами стогнав, а інший був могутній хропун. Так що ночувати в палаті я не міг, бо був приречений на безсоння. Тому я їздив додому спати. В шість годин ранку я вставав, снідав, голився і приїжджав на машині в лікарню. Без десяти вісім я вже лежав у ліжку, переодягнений в лікарняний, з таким виглядом, ніби я провів у палаті всю ніч. Починався лікарський обхід, уколи, процедури. Близько десятої години я швидко переодягався, біг вниз до машини і їхав на зйомку. Там я, долаючи нездужання і слабкість, кричав, репетирував, ганяв масовку, знімав і близько семи вечора повертався до лікарні…». При цьому по суботах і неділях режисер вирушав на інші зйомки – він готував передачу про Володимира Висоцького.

Леонід Філатов у фільмі *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: filmpro.ru
Рязанов жодного разу не пошкодував про те, що заради зйомок цієї картини ризикував власним здоров’ям. Леонід Філатов виправдав всі очікування і навіть багато в чому перевершив. Про роботу з актором режисер писав: «У нас з Льонею була однодумність. Не було розбіжностей, суперечок, сварок. Мені подобалося, як він працює: людина дуже точний, дисциплінований. Льоня дивно технічний». А Філатов в свою чергу зізнався, що пішов до Рязанову «по любові», і що «працювати з ним шалено легко і весело».

Леонід Філатов у фільмі *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: kino-teatr.ru

Леонід Філатов і Тетяна Догілєва у фільмі *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: portal-kultura.ru
Рідні відмовляли Філатова від зйомок у цьому фільмі – по-перше, він не щадив себе і працював в шаленому ритмі, не роблячи пауз між своїми проектами, а по-друге, мати побоювалася за його здоров’я через забобони, досить поширених в акторському середовищі: не можна грати власну смерть, щоб не накликати на себе нещастя. Філатов до таких забобонів ставився дуже скептично і без роздумів погодився на роль героя, який переживав у фільмі стан клінічної смерті після серцевого нападу і опинявся в «тунелі мертвих».

Леонід Філатов у фільмі *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: vokrug.tv

Кадр з фільму *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: filmpro.ru
Леонід Філатов з цього приводу говорив: «Мама вважає, що роллю Філімонова в «Забутої мелодії для флейти» я накликав на себе біду, Говорить, що, коли доходить до останньої частини, де мій герой переживає клінічну смерть, одразу вимикає телевізор. До цього моменту у неї вже сльози на очах і самопочуття стає поганим. Але я вважаю, що нічого не накликав. Це моя доля. Я переконаний, що життя справедлива до всього. Якщо Бог дає випробування, значить, так треба. А взагалі, у артистів є така байка, що коли багато граєш власну смерть, особливо в кіно, то всі біди обходять. Я в кіно помирав раз п’ятнадцять. А знімаючи фільм «Свобода або смерть», просто розстріляв себе у Парижі. Вважаю, що все це дурні забобони».

Кадр з фільму *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: portal-kultura.ru

Леонід Філатов і Тетяна Догілєва у фільмі *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: portal-kultura.ru
Однак ці ігри зі смертю все ж мали фатальні наслідки. Філатов був трудоголіком і ніколи не знаходив часу, щоб зайнятися своїм здоров’ям. Він жив на знос, знімаючись в декількох фільмах одночасно, паралельно граючи в театрі і виступаючи з концертами. На початку 1990-х рр. актор переніс інсульт, після чого друзі та близькі вмовляли його зробити паузу в роботі. «Але я пропускав все це повз вуха. Нісенітниця, вважав. Зараз розумію, що доля мене попереджала: зроби паузу, переведи дух… Але попередження долі я проігнорував», – пізніше зізнавався актор. А потім у Філатова виявили ниркову недостатність, провели операцію з пересадки донорської нирки, але і після цього він продовжував працювати – вів на телебаченні передачу «Щоб пам’ятали». Восени 2003 р. Леонід Філатов помер на 57-му році життя.

Кадр з фільму *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: filmpro.ru

Леонід Філатов і Тетяна Догілєва у фільмі *Забута мелодія для флейти*, 1987 | Фото: filmpro.ru
Сьогодні вірші, написані Леонідом Філатовим у 1986 р., в період роботи над «Забутої мелодії для флейти», здаються пророчими: «О, не лети так, життя…».