З самого початку існування радянської влади її політика набула яскраво виражену антирелігійну спрямованість. Першим серйозним кроком став декрет про відокремлення церкви від держави. Не задовольнившись цим, уряд більшовиків розгорнуло широку просвітницьку роботу з метою так званого визволення трудящих мас від релігійних забобонів. Дієвим засобом для цього повинна була стати кампанія щодо розкриття мощей шанованих православною церквою святих.
Як більшовики планували викрити контрреволюційну сутність православної церкви
Конфіскація золотих і срібних предметів у церкві./Фото: bitoflife.ru
Після приходу до влади більшовиків церковно-державні відносини в Росії загострилися. Головним завданням нового уряду стало позбавлення релігійних почуттів народу і руйнування церкви як такої. Духовенство і віруючі, оголошені вогнищем інакомислення, повергались гонінням, християнські цінності підмінялися класовими. Ситуація була дуже сприятлива для проведення заходів, які, як зазначалося в партійних документах, були покликані розкрити вікової обман народу духовенством і викрити контрреволюційну сутність церкви.
Більшовики не гребували ні насильним насадженням безбожництва, ні відвертими репресіями щодо священнослужителів і членів їх сімей, ні обвинуваченням їх у контрреволюції. Піком антицерковної діяльності стала кампанія по розкриттю раку з мощами шанованих російських святих. Зручним приводом для початку акції послужило подія в Петрозаводській (Олонецкой) губернії: в процесі обліку богослужбового майна Олександро-Свірського монастиря було проведено розтин раки з мощами преподобного Олександра Свірського, а в ній виявлена воскова фігура. Інформація швидко стала надбанням гласності. Газети рясніли закликами провести огляди сховищ святих мощей. Представники Народного комісаріату юстиції особливо підкреслили, що вимогу ревізії вмісту гробниць виходить від трудящих мас. І з осені 1919 року кампанія набула масового всеросійський характер.
Мощі святих – відмінна мішень
Завдання антицерковної кампанії по розкриттю святих мощей – підірвати народна довіра до церкви як до інституту, тобто представити священнослужителів як шарлатанів, брехунів та спритників./Фото: s3.drugiegoroda.ru
Святі мощі були обрані об’єктом нападок не випадково. Це було психологічно точно розраховане захід. Більшовики скористалися недостатньою духовної грамотністю більшої частини віруючих.
Згідно з церковними канонами, святі мощі – це не тільки неразложившаяся плоть спочилих угодників. Таке ж віддається шанування і незотлілим кісток. Ставка безбожників робилася на те, що, побачивши замість знищеного тіла останки скелета, не розбираються в цих тонкощах люди починають сумніватися в правдивості священнослужителів і відречуться від церкви. Дуже часто так і траплялося, що давало підставу рапортувати: ліквідація варварського пережитку, яким є культ мертвих тіл, проходить успішно.
Запізніле рішення патріарха Тихона
Патріарх Московський Тихон (1865-1925 рр.)./Фото: images.stsl.ru
Антирелігійна кампанія 1918-1920 років показала, що випадок з останками преподобного Олександра Свірського був, на жаль, не єдиним. Найчастіше до підміни мощей деяких священиків змушувала їх власна недбалість, наслідком якої могли стати втрата презентабельного вигляду святинь або навіть їх зникнення. Скандальні викриття погрожували скомпрометувати служителів церкви.
Щоб не допустити підриву авторитету православ’я і захистити святині від блюзнірств, в лютому 1919-го Патріарх Тихон довів до єпархіальних архієреїв указ, згідно з яким їм належало вирішити будь-який привід до знущанню над мощами, тобто виконати попередній огляд гробниць і очистити їх від сторонніх предметів. Однак багато місцеві архієреї визнали виконання розпорядження справою не тільки складним, але і ризикованим. Така позиція деяких представників духовенства зіграла на руку державним службам.
Як проводився розтин мощів на місцях і що було виявлено в ході інспекції
Більшовики брали тільки одну формулу: «Мощі — значить, нетлінні. Все інше — так, не зрозумій що»./Фото: nmosktoday.ru
Порядок інспектування святих мощей був визначений спеціальною постановою Наркомату юстиції. Перевірки повинні були проводитися спеціальними комісіями із залученням представників робітничих організацій, місцевих рад, профспілок. Однією з вимог було дотримання такту і коректного ставлення до почуттів віруючих. Наприклад, безпосередньо розтин раки, зняття облачення з мощей та їх вилучення рекомендувалося доручати священнослужителям.
Однак кампанія щодо розкриття мощей, як і інші антирелігійні заходи, не уникла перегинів. Були у комісіях лояльно налаштовані люди, які спокійно чекали, поки представники духовенства виконають розтин. Але існують також свідчення очевидців про розбещену поведінку затятих атеїстів, які дозволяли собі хулительные висловлювання та образливі дії по відношенню до православних святинь.
Результати перевірок були неоднозначними. Крім дійсно нетлінних мощей, які нерідко вилучалися і виставлялися на загальний огляд в музеях, знаходили в гробницях найпотворніші фальсифікації.
Роз’яснення священиків слухали неохоче, та й замало їх було, цих роз’яснень./Фото: ekaterinburg-eparhia.ru
Ось кілька прикладів із зведення розкриття мощей в період 1918-1920 років. В труні з передбачуваними останками праведного Артемія Веркольского виявили дрібний цегла, вугілля та обпалені цвяхи. Замість мощей святителя Тихона Задонського в раку перебували людський череп; висохла частину гомілкової кістки, розсипані при дотику; пофарбований у чорний колір картон; муляжі рук і ніг з картону та вати; імітує грудну клітку залізний каркас; жіночі панчохи, черевики і рукавички. Останки преподобного Павла Обнорского замінили дошки, тріски, стружки, старі монети, банку з фиксатуаром, цеглу та земля.
При обстеженні мощей св. Іуліанії Новоторжской: «Останки з кістками рук і суглобами пальців». Все б нічого, тільки, згідно житію святий, руки у неї були відрубані, і вона «припливла вгору за течією без рук»./Фото: gaidar.ompural.ru
Природно, коли святі мощі виявлялися зовсім нетлінними, результати розтину замовчувалися. Якщо ж останки угодників Божих виявлялися в неповному складі (кістки, окремі тканини), то ці факти негайно віддавалися широкого розголосу. Це серйозно дискредитувало представників духовенства в очах простого народу. Але, тим не менш, масове розтин рак шанованих святих РПЦ можна вважати грубим порушенням права на існування освяченого культу вшанування мощей і, відповідно, одного з головних положень декрету про відокремлення церкви від держави.
Всі ці гоніння призвели до появи святих, канонізованих за мученицьку смерть від рук радянської влади.
Thanks!
Our editors are notified.