В яку епоху складніше зберігати автономність – коли вирують територіальні і релігійні війни або ж коли світ потрапляє під вплив глобалізації? Швейцарії вдається боротися за статус незалежної країни в будь-яких умовах і в будь-який історичний період, але яка була історія цієї боротьби? Завдяки чому одне з найбідніших європейських держав перетворилося в райський куточок? Наскільки все-таки незалежної була Швейцарія у своєму прагненні до незалежності?
Як Швейцарія ставала самостійною країною
Країна альпійських долин і озер
Землі Швейцарії розташовані так, що їм аж ніяк не можна було залишитися виключеними з найважливіших історичних процесів на теренах Європи. Та й сама історія альпійських долин починається ще зі стоянок неандертальців 250 тисяч років тому, значно пізніше тут з’явилася людина розумна. В античні часи ці землі відігравали роль буферної зони між Римською імперією та племенами північної частини Європи. На території сучасної Швейцарії тоді жили кельти, гельветы, ретийцы – народ, який має родинні зв’язки з етрусками. В альпійських долинах займалися землеробством і скотарством, в річках і озерах ловили рибу – але все ж явний дефіцит корисних копалин, відсутність виходу до моря позначалися – територія цінувалася головним чином за її вигідне розташування в центрі Європи.
Цюріх, місто, що існував вже в епоху Стародавнього Риму, поряд з Базелем, Женевою, Лозанною і Авентикумом (зараз – Аванш)
У 15 р. до н. е. майбутня швейцарська територія була приєднана до Римської імперії, а після її розпаду опинилася у владі германських племен – аллеманнов, які створили в Європі безліч невеликих королівств. Об’єднання земель відбулося в правління Карла Великого, і незабаром майбутня територія Швейцарії була поділена між кількома королями і імператорами. Ні про яку незалежність, ясна річ, мови тоді не йшло.
Протягом трьох найближчих століть країна альпійських лугів перебувала під владою набирала силу Священної Римської імперії, владою часом досить номінальної, особливо на півночі, де великий вплив мали місцеві правителі, в тому числі і Габсбурги, одна з найбільших монарших династій в історії Європи.
На території Швейцарії збереглося безліч споруд з багатовіковою історією
Поступово розвивалася торгівля, прокладалися нові шляхи для переправлення товарів з одного кінця Європи до іншого, через Альпи можна було потрапити з середземноморського узбережжя на північ і назад. І для імператорів Священної Римської імперії, і для Габсбургів ці альпійські долини значили дуже багато, але населення прагнуло захиститися від домагань.
Договір між трьома кантонами
У 1291 році був підписаний військовий договір між трьома кантонами, або землями – Урі, Швіц і Унтервальден. Цей союз проголошувався ув’язненим «на вічні часи». Кантони і поселення в них зобов’язалися допомагати один одному порадою і справою, особисто і майном, на своїх землях і поза ними, проти всіх і кожного, хто захоче їм всім або комусь одному нанести образу. Цікаво, що закріпили договір не правителі, не королі – їх у кантонах просто не було, а ті, кого жителі обрали своїми представниками. Може бути, в цьому і полягав секрет його непорушність і довговічності. Як би те ні було, і тепер державним девізом Швейцарії залишається клич мушкетерів Дюма: «Один за всіх, і всі за одного!».
Будівля парламенту в Берні
Спроби завоювати Швейцарії не припинялися, але поступово збільшувалася її територія, кількість кантонів зростало. Жителі цих земель і тоді, як зараз, будь-яка справа виконували на совість: захистити свою територію вони могли це доводять численні добре збереглися фортеці та військові споруди.
Пам’ятник Вільгельму Теллю, легендарному символу швейцарської незалежності, чиє реальне існування намагаються довести ентузіасти
Хто дозволив Швейцарії стати незалежною державою?
Згодом Швейцарія набувала все більше свободи від могутніх сусідів, вплив Берна на економіку Європи посилювався. З XVI століття країну вже можна було вважати незалежною, правда, витоки такої незалежності можна було побачити насамперед в угоді великих держав залишити серця Європи деяку автономність – це влаштовувало всіх і давало можливість уникнути виснажливих конфліктів.
Монастир Святого Галла у місті Санкт-Галлен – один з найстаровинніших
У 1648 році незалежність країни офіційно підтвердив Вестфальський мирний договір між Республікою Сполучених провінцій, Священною Римською імперією, Швецією, Францією, Іспанією і самої Швейцарією. З тих пір держава взяла курс на ухилення від воєн, а це, разом з відсутністю витрат на утримання королівського двору, сприяло вивільненню великої кількості ресурсів. Виникла традиція надавати найманих солдатів іншим країнам, що заодно дало державі додаткові фінансові надходження. У деяких районах було скасовано оподаткування, щосили розвивалося виробництво. Швейцарці освоювали виготовлення текстилю, зокрема шовк і шифон, складних механізмів, які прославлять згодом майстрів на весь світ.
Якщо швейцарці бралися щось робити, то робили це на совість
Але довгий час Швейцарія була погано згуртованим союзом, кожен з них перебував під впливом кількох багатих сімей, що викликало народне невдоволення і бунти. Після Французької революції відбулася і швейцарська, і її результатом стало створення централізованої Гельветичної республіки, правда, не знайшла підтримки у населення. Імператор Наполеон Бонапарт затвердив для Швейцарії нову Конституцію, повернув федералізм і самоврядування кантонів. З 1815 року Швейцарія була проголошена автономним від Франції нейтральною державою.
Люцерн
XIX століття стало для держави періодом залагодження внутрішніх конфліктів, у першу чергу релігійного протистояння між католиками і протестантами.
«Золотий» секрет незалежності
Коли зараз, в XXI столітті, заходить мова про причини економічного успіху Швейцарії, їх перерахування починають з недоліків, «від протилежного». Відсутність покладів корисних копалин, невеликі можливості для землеробства, немає виходу до моря, більше двох третин території покрито горами. Так і є, історично швейцарцям було дано зовсім мало, а тому для них було очевидно: найважливіше і найцінніше, що вони можуть використовувати – це самі люди.
Дуже багато пам’яток старовини швейцарцям вдалося зберегти завдяки відсутності воєн на території країни
Мало де в Європі так було розвинене навчання ремеслам, мало де існувала така система підготовки майстрів – через гільдії, через інститут учнівства. Швейцарці вже давно навчилися брати участь у прийнятті важливих для них політичних рішень, навіть зараз найголовніші питання держави виносяться на загальне голосування. Одним із них було, приміром, офіційно заборонено будівництво в країні нових мінаретів, а ті декілька, що вже були споруджені до моменту проведення референдуму, перестали виконувати свою функцію скликати до молитви: так громадяни забезпечили своє право на тишу.
Знамениті швейцарські ножі зроблені в червоному кольорі – щоб, обронив, їх було легко помітити на снігу
Вважається, що джерелом багатства держави стали незатребувані після Другої світової війни гроші, що були залишені на зберігання у банках нацистами і їх жертвами. Але це скоріше легенда. Доводиться визнати, що національний бюджет цієї країни у багато тисяч разів перевищує найсміливіші цифри, які могли б відображати суми «забутих» вкладів.
В Швейцарії збереглося досить багато замків – як пам’ять про далеке воєнне минуле
Фортеця Беллицоны
Під час двох світових воєн минулого століття Швейцарії вдалося зберегти незалежне становище, правда, оголошений нею нейтралітет був озброєним. Свою позицію щодо зовнішньої політики держава означало досить жорстко, а воювати швейцарці вміли чудово. Правда, і тут слід визнати, що це положення справ грало на руку і іншим, більш впливовим, учасникам протистояння – інакше малоймовірно, щоб армія цієї невеликої країни, як би сильно вона не була підготовлена і вмотивована, могла захистити її суверенітет.
Завдяки тому, що на території Швейцарії протягом кількох століть не велися війни, їй вдалося зберегти не тільки пам’ятки історичної спадщини, але і створювану інфраструктуру.
Ворота замку Кастелло-ді-Монтебелло
Можна припустити, що країна і далі буде зберігати статус багатою – швейцарці, як і раніше, багато і якісно працюють, а тому не втрачають репутації її знамениті сири, годинник, шоколад і ножі.
Знамените швейцарське фондю – відгомін давньої селянській традиції доїдати таким способом залишки хліба і сиру
Вона як і раніше нейтральна і озброєна: військову службу зобов’язані нести всі чоловіки у віці від 19 років до 31 року у загальній кількості 260 днів, які розподіляються на 10 років. Правда, у кожного є можливість замінити особиста присутність у швейцарських збройних силах грошовою компенсацією – в розмірі 3 % від зарплати протягом визначеного строку служби.
А чому швейцарці вважають своїм національним героєм Олександра Суворова – тут.
Thanks!
Our editors are notified.