8 років тому, 22 квітня 2011 року, пішов з життя знаменитий актор і режисер, народний артист РРФСР Михайло Козаков. У його фільмографії – понад 150 робіт, найвідомішими з яких стали «Людина-амфібія», «Здрастуйте, я ваша тітка!», «Солом’яний капелюшок» та ін. Кілька разів йому довелося зіграти одного і того ж персонажа в різних фільмах – з-за портретної схожості його часто запрошували на роль Фелікса Дзержинського. І це зіграло в його житті важливу роль. Як Дзержинський допоміг зняти «Покровські ворота» – далі в огляді.
Актор в молодості | Фото: 24smi.org
Свого сина батьки назвали на честь письменника Михайла Зощенка. Батько майбутнього актора був письменником, мати працювала на телебаченні в редакції літературної драми і літературний фонд Спілки письменників. Михайло з’явився на світ у 1934 р. у Ленінграді. Його сім’я жила в письменницькому будинку на каналі Грибоєдова, і у них в гостях часто бували Анна Ахматова, Корній Чуковський і Михайло Зощенко. «Мої батьки мені дуже багато дали. Самі, може бути, того не розуміючи… Я і по сей день харчуюся тим «чарівним відваром», що отримав в дитинстві. Батьки вели зі мною розмови і суперечки про мистецтво. Не тільки про те, добре чи щось зіграно, написано, а – про що, навіщо це. Мене виховували книгами. Батько міг сказати: «Зарано тобі це читати. Почекай, потім більше зрозумієш». Але не виривав книгу з рук…», – розповідав Михайло Козаков.
Актор в молодості | Фото: kino-teatr.ru
У сталінські часи сім’я опинилася в тяжкому становищі: п’єсу батька майбутнього актора, Михайла Еммануїловича Козакова, про сомневающемся інтелігента «Коли я один» прочитав Сталін і поставив на ньому свій автограф: «П’єса шкідлива, пацифістська». Письменник потрапив в немилість, і в житті сім’ї почалася чорна смуга. Мати Михайла арештували після самогубства її другого чоловіка Наума Рензина, безпідставно звинувативши її в шпигунстві на іноземні розвідки. Близько 3-х років вона провела у в’язниці. У 1948 р. її знову заарештували за звинуваченням у фінансових порушеннях. На цей раз вона провела в ув’язненні 1,5 року. Чорна смуга закінчилася тільки після смерті Сталіна в 1953 р.
Олег Єфремов, Михайло Козаков, Олег Табаков | Фото: kino-teatr.ru
Михайло Козаков в ролі Гамлета, 1956 | Фото: kino-teatr.ru
В юності Михайло Козаков займався спортом: фехтуванням, легкою атлетикою, баскетболом і тенісом. Але, як він сам зізнавався, для спорту у нього «не вистачало азарту». І після закінчення школи він вирішив спробувати свої сили в акторській професії. Козаков поступив в Школу-студію МХАТ, витримавши конкурс до 75 осіб на місце. Вже на 3-му курсі він дебютував у кіно, знявшись у фільмі «Вбивство на вулиці Данте». Перша ж роль принесла йому визнання та популярність.
Кадр з фільму *Вбивство на вулиці Данте*, 1956 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Постріл*, 1966 | Фото: kino-teatr.ru
Після закінчення Школи-студії МХАТ Козакова прийняли в трупу Театру ім. В. Маяковського, і в перший же рік довірили йому роль Гамлета. Актор розповідав: «Після театру Маяковського я не раз грав в «Гамлеті». У 1986 році в «Ленкомі» був Полонієм. А в кінці 1990-х років режисер Петер Штайн запросив мене на роль Тіні батька. Виходить, що в цій п’єсі мені залишається зіграти лише череп ” бідного Йорика».
Михайло Козаков у фільмі *Людина-амфібія*, 1961 | Фото: kino-teatr.ru
Всесоюзна слава прийшла до Михайла Козакову на початку 1960-х рр.., коли він зіграв негативного героя Зуриту у фільмі «Людина-амфібія». При цьому у нього був талант наділяти навіть негативних персонажів особливою привабливістю. Його герой анітрохи не губився на тлі головного героя – красеня Іхтіандра – навпаки, багато жінок після виходу фільму були закохані саме в його персонажа-лиходія.
Михайло Козаков у фільмі *Солом’яний капелюшок*, 1974 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Здрастуйте, я ваша тітка!*, 1975 | Фото: aif.ru
1970-ті рр. стали найбільш плідними у творчій біографії Михайла Козакова: він знявся у фільмах «Вся королівська рать», «Солом’яний капелюшок» та «Здрастуйте, я ваша тітка!» В цей же час він вирішив спробувати свої сили в режисурі: його дебютними роботами в цій якості стали телеспектакль «Ніч помилок» і трагікомедія «Безіменна зірка». У 1974 р. в Театрі на Малій Бронній Козаків поставив спектакль за п’єсою Леоніда Зоріна «Покровські ворота». Постановка користувалася великою популярністю у глядачів, і режисер вирішив зайнятися її екранізацією.
Народний артист РРФСР Михайло Козаков | Фото: kino-teatr.ru
З перших же кроків режисер зіткнувся з труднощами: сценарій фільму здався керівництву легковажним і разом з тим ідеологічно небезпечним – з несвоєчасною ностальгією за хрущовської відлиги. Як це ні парадоксально, але для того, щоб на екрани вийшов «неблагонадійні» «Покровські ворота», Козакову довелося зіграти голови ВЧК у фільмі «Державний кордон». До цього він вже двічі грав у кіно Фелікса Дзержинського, а тепер кілька разів відмовлявся від цієї ролі, на яку його затвердили без проб. І тоді йому поставили умову: перш ніж знімати легку комедію, потрібно зіграти серйозну роль!
Михайло Козаков в ролі Дзержинського | Фото: kino-teatr.ru
При цьому навіть Дзержинського у виконанні Козакова високо оцінювали критики і глядачі. Так, Сергій Урсуляк говорив: «Треба сказати, зіграв дуже добре, в чомусь навіть новаторськи… А якщо врахувати ще погляд цього Дзержинського – холодний і жорсткий, то ставало ясно, що Михайло Михайлович знає про Дзержинському щось більше, ніж написано в сценарії». За цю роль актор отримав Державну премію і дві премії КДБ.
Кадр з фільму *Покровські ворота*, 1982 | Фото: livelib.ru
Михайло Козаков у фільмі *Покровські ворота*, 1982 | Фото: kino-teatr.ru
«Покровські ворота» користувалися неймовірною популярністю у глядачів, а у чиновників викликали гнів. Так, керівник Держтелерадіо Сергій Лапін називав цей фільм «вульгарним і потворним», «наклепом на фронтовиків» (з-за того, що Сава Ігнатійович володів німецькою мовою). Тоді Козаків був дуже пригнічений.
Кадр з фільму *Бережи мене, мій талісман*, 1986 | Фото: kino-teatr.ru
Він зняв ще кілька фільмів, але незабаром в кінематографі сталася криза, і в 1991 р. режисер прийняв рішення виїхати в Ізраїль. Свій вибір він пояснював так: «Я не працював, мій фільм «Тінь», знятий за п’єсою Шварца, показали тільки після того, як один чоловік дав на це півмільйона. Я зрозумів, що професія телевізійного режисера, яку я так довго освоював, в моїй країні більше не потрібна. Телетеатр помер. І що мені було робити? Шоу вести? Але я не вмію брати інтерв’ю. Грошей не було. А у мене маленька дитина і дружина Аня без роботи, її батьки – пенсіонери, і я сам незрозуміло що. От я і поїхав… Ізраїль мені сподобався, я знайшов новий життєвий досвід. Сам собі в Ізраїлі не сподобався. Там я дізнався, що таке справжня самотність. І назавжди вбив в собі совкове бажання пожити за кордоном. Для того, щоб подолати спокусу, потрібно йому піддатися. Бог мудріший за нас – мені треба було через це пройти».
Народний артист РРФСР Михайло Козаков | Фото: 24smi.org
Козакову важко давався іврит, в Ізраїлі він відчував себе некомфортно, і після 4,5 років, проведених за кордоном, режисер вирішив повернутися на батьківщину. У 1996 р. в Москві він відкрив свій театр «Російська антреприза Михайла Козакова», проте з-за фінансових труднощів це починання не можна було назвати успішним. В цей час він майже не знімався в кіно і випустив тільки 2 телеспектаклю. У 2010 р. у Михайла Козакова діагностували рак легенів. Режисера прооперували в ізраїльській клініці, але лікарі виявилися безсилі. 22 квітня 2011 р. він помер.
Народний артист РРФСР Михайло Козаков | Фото: 24smi.org
Дуже багато цікавих фактів залишилося за кадром «Покровських воріт»: Чому критики пророкували провал фільму.
Thanks!
Our editors are notified.