Омеляну Пугачову вдалося на століття залишитися в історії одним з найвідоміших державних злочинців. Піднятий їм заколот охопив великі землі, а успіх справи серйозно погрожував імператорської влади. Більшість істориків сходяться на думці, що за хибним Петром III, якого зображав з себе побіжний козак, стояли серйозні сили. Адже самозванців в Росії на той момент було багато, але вийшло лише у нього.
Патріотичний батько і син злодійкуватий
Ст. Непьянов. Картина Омелян Пугачов х. м. 1981-1993р.р./Фото: topwar.ru
Пугачов був сином простого донського козака, відзначався на службі завзяттям, хоробрістю і вірністю Петрові Великому в зіткненні з Карлом XII і турками. Загинув він в черговий битві вже при Ганні Іоанівні, назавжди залишившись чесним сином своєї вітчизни. Сам Омелян Пугачов також відзначився на полях битв, беручи участь у Семирічній війні з Пруссією і в операції по взяттю у турків в 1769 році Бендери, за що йому було присвоєно чин хорунжого.
У 1771-му через разладившегося здоров’я Омелян був відпущений на лікування. Зі свідчень його дружини Софії, Пугачов був досить буйним людиною, не стримував себе в міцних виразах, за що не раз потрапляв під батоги. Великим розумом при цьому не відрізнявся, періодично жебракував. Крім того, колеги розповідали про Омеляна Івановича те, що був він ще і злодійкуватим. Отаман станиці, в якій стояв Пугачов, запевняв, що після від’їзду на лікування майбутній самозванець через місяць повернувся назад на породистого коня. Пугачов стверджував, що придбав скакуна в Таганрозі, але козаки йому не повірили, з-за чого йому довелося сховатися.
Взаємодія з розкольниками, або Пугачов – ставленик опозиційних старообрядців
Кара самозванця. /Фото: img.gazeta.ru
У 1772 році Омелян кидає сім’ю і зникає, а через кілька місяців його заарештовують за розмови про втечу до турецького султана. У Пугачова були виявлені документи польської приналежності. Після відбуття з козацьких лав нібито на лікування Пугачов біг за кордон у Польщу і проживав там деякий час у раскольничьем монастирі. І значився за документами Омелян Іванович не інакше як розкольник. Цей факт наштовхує дослідників пугачевщины на думку про те, що Пугачов міг бути ставлеником старообрядців-розкольників.
Перебуваючи в крайній опозиції уряду та офіційної російської Церкви, вони мали підстави підняти в Росії повстання, намагаючись послабити владу і продемонструвати власну силу. Наступним кроком могло стати припинення гонінь з вільним віросповіданням. Старообрядницька еміграція на території Речі Посполитої, можливо, мала власної агентурною мережею в Росії, однією з опорних точок якої і були розкольники. Пугачов міг бути обраний одним з підбурювачів раскольничьего заколоту, отримуючи від старообрядців підтримку в грошах і людей.
З ув’язнення в казанському казематі Пугачову був влаштований втечу, що може свідчити про могутні сили, що стоять за розкольниками. Як повідомляв казанський літописець Н. Агафонов, після втечі Омелян Пугачов переховувався у місцевих слободах у купців-розкольників. Чим могла пояснюватися така турбота заможних старообрядців про побіжному козака без роду і племені? Мабуть, лише тим, що на нього була покладена особлива місія, яку він незабаром і втілив. Восени 1773-го Омелян Пугачов відкрито оголосив себе дивом врятувалися імператором Петром III.
Черговий дивом врятувався імператор, або чому за Пугачовим пішли маси
Суд під проводом Пугачова./Фото: sun9-10.userapi.com
Ідея проголошення себе Петром III не була в той час оригінальною в Росії. Чутки про живому государя Петра Федоровича, який дивом уникнув смерті, поширювалися і множилися з дня його загибелі в 1762-м. Так що на момент повідомлення Пугачовим про його царське походження, таких ініціатив було багато. Окремі сміливці, позначаючи себе черговим Петром III, сходу обіцяли волю кріпакам і шана козакам, закликаючи вставати проти дворян. Але всі ці самозванці дуже швидко потрапляли в руки оперативників Катерини II, і їх життя обривалися на пласі.
З усіх з’явилися в той період самозванців лише Омеляну Пугачову вдалося спровокувати селянський бунт і очолити жорстоку війну простолюдинів зі своїми панами. Пугачов вміло грав свою роль і в резиденції, і на полі битви. Він видавав царські укази як від свого імені, так і від «сина – спадкоємця престолу Павла. Часто Омелян Іванович прилюдно брав у руки його портрет і вимовляв театрально: «Як мені шкода Павла Петровича, тільки б лиходії і його не винищили!»
В якості достовірних доказів своєї царської крові Пугачов не раз демонстрував сподвижникам родимі плями на своєму тілі. Тоді в народі вважалося, що царі народжуються з особливими мітками. Образ справжнього государя завершували дорогий червоний кунтуш, хутряна шапка, сяюча шабля і впевнений «царський» погляд. Він став таким «царем», яким його хотіла бачити народна фантазія: лихий, шалено відважний, справедливий і грізний. Свій перший монаший маніфест Пугачов зачитував 80 козакам. На наступний день навколо нього зібралися вже 200 прихильників, а ще днем пізніше – 400. Менше місяця знадобилося Омеляну на те, щоб в супроводі 2,5 тис. сподвижників почати облогу Оренбурга.
Хто завербував Пугачова – французи, поляки чи турки?
Пугачова «брав» сам Суворов./Фото: b1.culture.ru
В той історичний період слабкої Росії були насамперед зацікавлені поляки. Тому історики висувають версію про те, що за Пугачовим стояла знана польська шляхта. Ці люди мислили російську смуту з тим, щоб відвернути увагу і сили від Речі Посполитої і звільнитися від орієнтованого на Росію короля Станіслава Понятовського. Вивчається і версія з найбільш імовірним пособництвом пугачевщине французів. У такому варіанті все йде так, що Пугачов виліплений не окремими особами зразок польського сценарію. Прихильники французької вербування самозванця стверджують, що це був фактично змова однієї великої держави проти іншої. Про це в листі Катерині II писав Вольтер, допускаючи участь у організації бунтів французького консула Тотта.
Франція допомагала турків воювати з Росією, тому тут могло бути кілька. Розв’язуючи серед російських громадянську війну, ворог не тільки послаблював потужного конкурента, то і формував другий фронт, оттягивающий значні сили з турецького фронту. Як би там не було, але ставка на козака-дезертира робилася серйозна. Однак закінчилося все відомим чином – показовою стратою Пугачова і соратників на Лобному місці в Москві. Але з якихось причин Катерина II не поспішала звинувачувати в пугачовського змові іноземців, а матеріали допитів сподвижників «государя» не були відкриті в повному обсязі.
Пізніше в імперії до революції великими були тільки національні повстання, такі як в Туркестані.
Thanks!
Our editors are notified.