Трагедія в Мінську: Таємниця пожежі 1946 року, що забрав життя понад 200 людей

Культура

Трагедия в Минске: Тайна пожара 1946 года, унесшего жизни более 200 человек

Матеріали цієї справи довгий час перебували під грифом «Таємно», а подробиці пожежі, під час якого загинули, за неофіційними даними, більше 200 чоловік, ніколи не оприлюднювалися. Офіційні дані називали куди скромнішу цифру загиблих: 27 чоловік. Про пожежу, що сталася 3 січня 1946 року в мінському клубі НКДБ не повідомляли засоби масової інформації, і навіть кримінальну справу таємничим чином зникло.

Невдале диво

Трагедия в Минске: Тайна пожара 1946 года, унесшего жизни более 200 человек
Післявоєнний Мінськ. / Фото: www.sputnik.by

Як відомо, Мінськ був в числі найбільш постраждалих від війни міст, а населення його після звільнення від фашистів складаю всього близько 37 тисяч чоловік. Після закінчення Великої Вітчизняної в Мінськ потягнулися люди, відновлювати місто, піднімати промисловість. Умови, звичайно, були неймовірно важкими, людям доводилося жити в підвалах і землянках, часто були відсутні вода і світло. Але люди наполегливо працювали і вірили, що дуже скоро відновлять житло і зможуть переїхати в упорядковані квартири.

Рішення про проведення яскравого новорічного свята для активної молоді приймалося на республіканському рівні. Запрошення передавалися в навчальні заклади, де видавалися відмінниками та активістам. Звичайно ж, були запрошені на свято діти високопоставлених чиновників, і були ті, хто отримав квиток по знайомству.

Трагедия в Минске: Тайна пожара 1946 года, унесшего жизни более 200 человек
Післявоєнний Мінськ. / Фото: www.twimg.com

Бал-маскарад вирішено було проводити в клубі НКДБ, який вцілів під час війни. В роки окупації В цьому приміщенні розташовувалося гестапо, а бігли німці навіть не забрали з собою архіви. Клуб дуже ретельно охоронявся як раз із-за гестапівських паперів, однак саме це згодом зіграло свою фатальну роль під час пожежі.

Читайте также:
Чому російські царі забороняли полякам одягатися в чорне, а польські школярки розмальовували себе чорнилом

Спочатку новорічний бал повинен був пройти в ніч на 1 січня 1946 року, але в зв’язку з аварією на електропідстанції свято перенесли на третє січня. На новорічний бал-маскарад прийшли 500 чоловік, одягнених в костюми з простирадлом і штор, з ватяними бородами та імпровізованими перуками.

Зал був прикрашений ватою, имитировавшей сніг, а в центрі стояла абсолютно приголомшлива велика ялинка, з красивими іграшками і світяться гірляндами. В сусідній кімнаті гостей зустрічали Дід Мороз зі Снігуронькою та іншими казковими персонажами, а в основному залі виступали кращі артисти Білоруської РСР. Кожного запрошеного чекав подарунок під ялинкою лежали калоші і крупи, хліб і борошно, одяг та іграшки.

Трагедия в Минске: Тайна пожара 1946 года, унесшего жизни более 200 человек
Місце трагедії. / Фото: www.helionews.ru

Зал розташовувався на третьому поверсі, а драбина була розділена металевою решіткою, яку закрили на замок відразу після того, як було оголошено про початок свята. Це було зроблено для того, щоб виключити можливість доступу до секретного архіву.

Свято для молоді насправді вийшов чарівним. Юнаки та дівчата дійсно змогли відволіктися від важких буднів, отримати масу вражень і позитивних емоцій. Але в той час, коли зазвучало прощальне танго, сталося найстрашніше…

Читайте также:
Радянські цеховики на роллс-ройсах і раби-інваліди у психлікарні: Як жили мільйонери в СРСР

Фатальний збіг обставин чи диверсія

Трагедия в Минске: Тайна пожара 1946 года, унесшего жизни более 200 человек
Гостинний двір в Мінську. / Фото: www.pikabu.ru

Протягом усього вечора вогні на ялинці то включали, то вимикали. Коли ж був оголошений останній танець і зазвучало танго, на новорічній ялинці знову засвітилися вогні. А потім вся ялинка спалахнула по-справжньому… З-за безлічі ватних прикрас вогонь поширювався дуже швидко, багато гості намагалися вибігти через кімнату, де до цього перебував Дід Мороз, однак на сходах їх чекала перешкода у вигляді закритою на замок решітки.

Молоді люди стали стрибати у вікно, в надії врятуватися, деякі відразу розбивалися. Найбільш безпечним виявився шлях через горище і потім вниз по водостічній трубі.

Першими до місця трагедії прибули співробітники НКВС, потім стали з’являтися пожежні машини. У першій же була відсутня вода і була зламана сходи, коаліціада, яка лише до другого поверху. А чекісти відмовилися відкривати решітку на сходах, вони зайнялися порятунком архіву, а не людей, що знаходилися в будівлі.

Трагедия в Минске: Тайна пожара 1946 года, унесшего жизни более 200 человек
Звільнений Мінськ. / Фото: www.sputnik.by

За офіційними даними, під час пожежі загинули 27 людей, проте родичі тих, хто не вижив у вогняному пеклі, називали куди більш страшну цифру: не менше 200.

Читайте также:
Чому актор, який зіграв Каліостро, відмовився приймати грузинський орден Честі: Життя по совісті Нодара Мгалоблішвілі

Вранці тіла, складені біля клубу НКДБ, намагалися по одягу і взуття впізнати збожеволілі від горя батьки і родичі учасників балу. Останки поспіхом поховали в братській могилі на Військовому кладовищі.

Вже 4 січня на засіданні ЦК КПБ пожежа був розцінений як надзвичайна пригода з політичним характером. Відзначалася недбалість і злочинна безпечність організаторів заходу. В результаті кілька людей з керівництва міста отримали догани, секретар міськкому, який відповідав за пропаганду, позбувся своєї посади, а директор клубу НКДБ отримав покарання у вигляді позбавлення волі на 6 років. Був так само заарештований комендант клубу, але після звільнений в зв’язку з тим, що його дочка теж загинула під час пожежі.

Трагедия в Минске: Тайна пожара 1946 года, унесшего жизни более 200 человек
Пам’ятник жертвам пожежі на Військовому кладовищі в Мінську. / Фото: www.helionews.ru

Військовослужбовці, які за наказом охороняли двері на сходах, що ведуть вниз, не витримували мук совісті і деякі просто покінчили з собою. Родичам загиблих була видана грошова компенсація, а постраждалим при пожежі видавали тканина для пошиття нової одягу та необхідну взуття.

Точні причини пожежі так і залишилися загадкою. Висувалися версії про злочинної недбалості, так і про умисний підпал, метою якого могло бути знищення горезвісного архіву гестапо. Зробити це злочин могли ті, хто активно співпрацював із нацистами і не хотів, щоб інформація про це стала надбанням слідчих органів. На користь підпалу говорить той факт, що комісія, яка займалася з’ясування причин трагедії, виявила два джерела загоряння.

Читайте также:
Як зрозуміти живопис Яна Вермеєра - чарівника світла і тіні Золотого століття Голландії

Трагедия в Минске: Тайна пожара 1946 года, унесшего жизни более 200 человек
Лаврентій Цанава. / Фото: www.livejournal.com

Дивним здавалося і зникнення після трагедії одного з військовослужбовців. Леонід Васильчиков грав в оркестрі військового округу, а після пожежі його останки не були виявлені. Проте справжні причини того, що сталося, так не були з’ясовані до кінця. А матеріали розслідування, що зберігалися в кабінеті міністра держбезпеки УРСР Лаврентія Цанавы, після його арешту в 1953 році зникли при невідомих обставинах.

Залишається сподіватися, що коли-небудь дослідники все ж зможуть дізнатися, причини пожежі 3 січня 1946 року в Мінську.

25 березня 2018 року дорослі й діти, які прийшли в ТЦ «Зимова вишня» в Кемерово, потрапили в смертельну пастку: з-за виниклої пожежі людям не вдалося вибратися з приміщень, і вони згоріли живцем. Ця пожежа вже назвали найбільшою за останні 100 років. На момент публікації, за інформацією МНС, загинуло 64 людини, без вісті зниклими числяться 11. Серед жертв багато дітей.

Source
Оцініть статтю
Популярний портал | Proexpress.com.ua | все найцікавіше в Україні

Thanks!

Our editors are notified.