Вправи з розвитку чуйності і інтуїції

Все по-справжньому красиве несе в собі частинку потворного, і навпаки. В цьому суть мистецтва, вільного від сентиментальної солодкуватості.

Вправа 1

Поспостерігайте за людьми на вулиці, постарайтеся по виразу облич, позі, жестам вгадати стан, в якому вони знаходяться. Уявіть, як змінився внутрішній світ людини, якщо б з ним трапилася несподівана радість, або спіткала несподівана біда.

Багато невидимі душевні переживання відбиваються в міміці, в очах, в голосі, в мові. Навіть якщо людина ховає свої переживання, ми на основі микрожестов його фізичного існування здатні вважати правду. Але це можливо лише при досить розвиненій чуйності та інтуїції.

Але, так чи інакше, внутрішній світ спостережуваного проривається через його вчинки, думки, способи подолання перешкод. Стежте за цими проявами дуже уважно. Запитуйте себе: Чому людина вчинив так, а не інакше? Що у
686f
нього було в думках? Під впливом чого могло змінитися його початковий намір?

Намагайтеся зрозуміти склад душі людини і намагайтеся вивести з цього власний висновок, як можна яскравіше характеризує ваше враження від особистості людини.

Вправа 2

Візьміть в якості об’єкта для фантазії якогось досить добре знайомого вам людини. Спробуйте відповісти на запитання: якщо б його внутрішній світ можна було б представити у вигляді кімнати, то що б ми побачили? Яке було б приміщення просторе, або тісне? Скільки світла би воно попускало через вікна і якого б вони були рамер? Порошно там або стерильно чисто? Порядок або речі хаотично розкидані? Що це за предмети? В яких тонах і фарбах ви бачите цю кімнату? Наскільки комфортно і щасливо відчуває себе в цій кімнаті сама людина? А його гості? Затишно вам в його кімнаті?

Це допоможе вам зовсім на іншому рівні відчути внутрішній світ іншої людини, розширити обсяг свого сприйняття чужого існування. А згодом у вигаданому просторі сценарію, кадру або сцени переконати глядачів в достовірності своїх героїв, наповнити їх справжнім життям.

До речі, отримати враження від подібного прийому ми можемо читаючи “Мертві душі” Гоголя, який створив “розмовляючу” побутову середу навколо кожного з безсмертних персонажів “Мертвих душ”.

Вправа 3

Навчіться докладно і з любов’ю спостерігати за людьми. Позбавтеся від визначень “поганий” – “хороший”.

У позитивних героїв шукайте їх темну сторону (бо тільки Нечиста сила не відкидає тіні), а в негативних точку внутрішньої людського болю, яка і веде за собою потворність вчинків.

Напевно кожному з нас зустрічалися в житті, наприклад, симпатичні старенькі, які солодко посміхаються і розмовляють ввічливо, але на інтуїтивному рівні ви відчуваєте якусь витікаючу від них загрозу. Або грубуваті, страхітливого вигляду неохайні мужики, викликають незрозумілу симпатію, і так далі…

Пробуйте, пояснюйте для себе причину виникнення власних почуттів щодо оточуючих людей, робіть це промовляючи вголос, а ще краще, переносячи на папір у творчий щоденник.

Все по-справжньому красиве несе в собі частинку потворного, і навпаки. В цьому суть мистецтва, вільного від сентиментальної солодкуватості або прямих повчань.